Світський Орден Пресвятої Діви Марії з гори Кармель (Оrdo Carmelitarum Discalceatorum Saecularis OCDS. Статут I: 2,3,5) – є церковним згромадженням та інтегральною частиною Ордену Босих Кармелітів, яке юридично підпорядковується Настоятелю-Провінціалу Краківської Провінції Ордену Босих Кармелітів.
Світський Орден має статус юридичної особи, що діє спираючись на постанови Кодексу Канонічного Права, Конституції Світського Ордену Босих Кармелітів, Статуту та інших постанов стосовно Світського Ордену.
Початок існування ордену було покладено на святій горі Кармель, яку за словами Іоана Павла II: “біблійний світ вважав символом ласки, благословення та краси. Саме тут кармеліти звели свій перший храм, присвятивши його Діві Марії Flos Carmeli (Квітко Кармелю). Цим вони хотіли засвідчити свою цілковиту відданість Марії та єдність у служінні Їй і служінні Христу”.
Прототипом кармелітанської духовності є пророк Ілля, який і починає створювати історію Кармелю. Його видіння хмарки, що зноситься над морем є в особливий спосіб неймовірно важливим для християнської та кармелітанської релігійності, його визнають префігурацією об’явлення Непорочного Зачаття.
В XII столітті на гору до джерела Іллі на підсвідомий, внутрішній поклик Марії, прибувають рицарі, хрестоносці, пілігрими, покутники, ереміти. Ідея життя яких полягає в радикальному наслідуванні Христа через реальну убогість, піст, фізичну працю, молитву та перебування на самоті.
На прохання цих пустельників-мирян в 1206-1214 роках патріарх Єрусалимський Альберт складає Устав життя, який згодом стверджує папа Григорій III.
Завоювання Святої Землі мусульманами започаткувало поширенню поселення пустельників-кармелітів в Європі. Марія стає на захист тих, хто звертається до Неї; спостерігає, ніколи не залишає, провадить під час розвитку та в час випробувань.
16 липня 1252 року під час молитви Генералу Ордену Симону Стоку об’являється Марія в оточенні ангелів та вказує на Скапулярій, говорячи: “Це буде привілей для тебе і всіх кармелітів. Хто в ньому помре, той не спізнає вічного вогню.”
Під керівництвом духовних отців-кармелітів, жінки теж палають бажанням вести споглядальний стиль життя за прикладом пустельників, усамітнюючись від світу. Саме в цей час народжується третя гілка Ордену Кармелітів.
Благословенний Іоан Сорепта (1394-1471 рр.) по складанню священницьких обітниць був магістром теології та ректором навчання в колегіумі Ордену в Парижі. У 1440 році був обраний Провінціалом Французької Провінції, а в 1451 був обраний на посаду генерального настоятеля цілого Закону. Був горливим робітником свого служіння людям, Ордену та Богу. Слідував словам Євангелії, на які спиралися перші пустельники з гори Кармель: “Я виноградна лоза, ви гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете” Ін 15:5.
На його прохання, папа Микола V буллою “Cum nula Fidelium” встановив жіночу гілку закону (монахинь-кармеліток) і затвердив спосіб життя кармелітанської духовності для осіб світських (чоловіків і жінок) як третій закон кармелітанський.
Коментуючи конституцію Закону, він писав: “…[кармеліти] можуть в кожній хвилі, […], зосередитись – за прикладом Діви з Назарету – у внутрішній келії свого серця, аби разом з Нею і так, як вона, розмірковувати над Божим Словом…”. Це відгукується і зараз. Сенсом життя кармеліта є єднання з Богом в неустанній молитві.
Світський кармеліт стає контеплятиком, коли він вірний простій щоденності, намагається тривати біля Бога серцем, розумом, думкою (пор. Конст. III, 17)
Цей стиль життя, який ми наслідуємо, в XVI столітті, Полум’ям Любові, реформували двоє великих святих, учителів Церкви: свята Тереза від Ісуса та святий Іоанн від Хреста. Це містики, у котрих досконалим є почуття досвіду вічного життя, а через його сприйняття – й життя людського.
“Покликанням Терезіанського Кармеля є обов’язок “жити у послуху Ісусу Христу”, “вдень і вночі розважати над законом Божим, чуваючи на молитві” (Устав 2 і 8), тому світський кармеліт покликаний намагатися, щоб молитвою було просякнуте все його життя, щоб він міг ходити в присутності живого Бога, щоденно вправляючись у вірі, надії і любові” (К III, 17)
“Молитва, – говорить свята Тереза від Ісуса, – це довірливе і дружнє спілкування з Богом, багато разів повторювана розмова з Тим, про кого знаємо, що нас любить.”
Святий Іоан від Хреста не вчив молитви, а прагнув допомогти людині перетворити все її життя на суцільну молитву. Жити, щоб молитися. Молитися, щоб жити.
Тобто запроваджене ними життя полягає в найінтимнішому діленні власним досвідом.
В історії своєї душі свята Тереза від Дитяти Ісус та Пресвятого Обличчя була визнана Вчителем Церкви. Через свою малу дорогу свята говорить: “Для мене молитва – це поривання серця, це простий погляд, звернений у небо, це вигук подяки й любові, як серед страждання, так і серед радості; нарешті це щось велике, надприродне, що розширює мою душу і єднає мене з Ісусом”.
Яке багатство дає нам Орден, скількох святих отців, святих сестер та святих світських кармелітів!
Неможливо розділити коріння одного дерева, воно буде переплітатися та рухатися в пошуку добрива, щоб дерево давало насичене листя та щедротні плоди….
“Це – одна родина зі спільним духовним багатством, з тим самим покликанням до святості, з тією самою апостольською місією. Світські члени вносять у Чин властиве їм багатство своєї світськості” (К I, 1).
Невеликий фрагмент з листа 29.07.2022 до нас, світських кармелітів, від отця Мігеля Маркеса Кайє OCD, Генерала Ордену: “Спільний харизмат, що витікає зі специфіки нашого стану життя, який ми приймаємо з повною свідомістю того, що, відповідаючи на Божий заклик, кожен в повноті переживає своє покликання для збагачення всього організму. Іншими словами, багатство та повнота духовності, харизмату та приналежності є інтегральним даром для світських, монахинь та братів, незважаючи на їхнє значення. Ця правда, котра конститує нас як Орден, більше, ніж бути “привілеєм” або порожньою “гордістю”, закорінює у відчутті справжнього покликання в Церкві, покликання до життя в щоденному слуханні Слова, у спільноті, у готовності приходу Бога до нашого життя, на подих Духа, разом шукати істини”.
“Багато поколінь кармелітів, від початку існування Ордену і аж до сьогодення, у своїй мандрівці до Святої гори Ісуса Христа намагалося вибудовувати своє життя, беручи за взірець Марію” – св. Іоан Павло II.
Марія є провідною зіркою “Stella maris”. Вона є зразком учня Христа. У Конституції ми маємо особливо підкреслений дар, якому від Неї вчимося – вміння слухати Слово (К V, 29).
Karmel.org.ua